17 січня 1870 р. в селі Качанівка на Тернопільщині народився Євген Йосипович Левицький громадсько-політичний діяч, публіцист.
Навчався в Львівському університеті. Доктор права.
Один із творців і розробників програми першої української політичної партії – Русько-Української радикальної партії (1890). Належав до правого крила РУРП (так звана група молодих). Після розколу, в 1899-му взяв участь у створенні Української національно-демократичної партії, входив до її керівного органу – Народного комітету.
Редагував часописи «Будучність» (1899), «Свобода» (1902), «Діло» (1902—1906). Обирався членом австрійського парламенту.
Під час Першої світової війни входив до Головної української ради, вів організаційно-просвітницьку роботу серед полонених українців у Німеччині.
Делегат Української Національної Ради ЗУНР (1918—1919), посол ЗУНР у Берліні та Празі (1919—1923). З березня 1923-го мешкав у Відні, займався адвокатською практикою.
Помер 21 листопада 1925-го у Відні (Австрія).
Сергій ГОРОБЕЦЬ
